Голова Львівської організації Спілки письменників України, народний депутат Верховної Ради УРСР, поет Р. Лубківський сказав, що серед обраного керівництва Ради "є кілька анальфабетів", які не знають ні культури України, ні культури української мови. Більше того, вони ігнорують цю мову, називаючи себе космополітами". Перехід частини депутатів до опозиції він пояснив тим, що "демократичні сили придавлені, зневажені, пригноблені і вибирають свій шлях боротьби за інтереси українського народу, за інтереси історії, за інтереси нашої правди, за інтереси всіх покривджених". Те, що зараз відбувається в українському парламенті, вважає Р. Лубківський, "відбувається на рівні злочину, на рівні неправди, на рівні брехні".
Особливо зневажливо про депутатський корпус, хід самої сесії висловлювався інший народний депутат від Львівщини Є. Гринів, голова обласного комітету народного контролю. Депутатів він поділяє на групи: "одні — це абсолютно безнадійні, це секретарі обкомів, міськкомів, райкомів, директори великих підприємств, інші — це ті, що вагаються і на них можна надіятися лише при таємному голосуванні і нарешті — "Демократичний блок — це 108 депутатів". Але навіть і серед цієї групи є представники "демблоку“ Східної України, які ще не готові розуміти цілий ряд проблем, бо не зуміли дорости до того рівня, до якого піднялися ми /депутати західних областей України/".
Інші учасники мітингу повністю підтримали утворення опозиції у Верховній Раді УРСР. Важливість і значимість цього кроку особливо підкреслював В. Мороз, історик, журналіст з Канади, який туди емігрував в 1979 році, а ще раніше був засуджений за антирадянську діяльність. Ідея утворення в українському парламенті Народної Ради, як опозиції, активно виношувалась в емігрантських колах заходу. "Перший етап — Народна Рада, другий етап — Народний Конгрес України. Це і буде правдивий парламент України, бо ця демократична меншість репрезентує більшість українського народу".
