1907 п. з. „Із злоби дня“ і подав на закінченє збірку віршів призначених для співу, які по части війшли вже в уста широких мас нашого народа і подавали в певних хвилях нашого народнього житя оклики, боєві гасла та провідні думки народнїх рухів.
Переважна часть сеї збірки, що являєть ся під новою назвою „Давнє й нове“, так само як і збірка „Мій Ізмарагд“ має метою популярізацію богатого скарбу поезії та житєвої мудрости, що містить ся в нашім старім письменстві доси так мало відомім не лише широким народнїм масам, але також, а може навіть і ще в більшій мірі освіченим верствам нашого народа. Власне в сьому напрямі я досить значно новими творами розширив відповідні роздїли давньої збірки. Друга характерна прикмета тої давньої збірки, зазначена головно роздїлами „Поклони“, „По селах“ і „До Бразилїї“ виринає в отсїй новій збірцї ще виразнїйше не тілько розширенєм роздїлу „Поклони“, але особливо роздїлами „Із злоби дня“ та „Гимни й пародії.“ Розумієть ся само собою, що ріжнородність змісту тих роздїлів відповідає хоч по троха ріжнородности тих явищ публичного та особистого житя, що заповняли остатнє 30-лїтє. Не можу нарікати на те, щоби при всїй обмежености моїх приватних відносин те житє було вбоге та монотонне. Навпаки, воно дало менї такі вражіня і такі житєві досвіди, особливо в трьох остатнїх роках, якими не кождий може виказати ся.
У отсїй збірцї я навмисне пропустив ряд віршів друкованих у „Друзѣ“ 1874—6 років, збірку „Баляди і розказы“ видану 1875 р. та віршу „Чигиринський хрест“, друковану
