прибути на остров, але якийсь корабель, що плив з Европи до Бразилії, а може з Бразилії до Европи. Цим разом був це корабель цілий і неушкоджений, бо плив цілою силою до берега.
Я непочувався з утіхи і, крикнувши щось до Пятася, побіг як стояв над беріг. Раптом, на яких два кільометри від острова, він станув. Я збоявся, що він може завернути, і станувши над берегом, став кричати і вимахувати руками, щоби на мене звернули увагу.
Та на кораблі почало діятися щось дивне. Люди почали бігати по покладі, щось викрикували і товпилися біля чогось. Нарешті почали спускати великий човен, а в човен всіло кількох моряків, було їх девятьох. — Ну, — подумав я собі, — аж тепер я вратований! Вони пливуть сюди, певно якось довідалися, що я тут покутую на відлюддю, і пливуть ратувати мене.
Та в міру того, як човен приближався до берега, моя втіха стала замінюватися в збентеженість, а навіть у трівогу, бо це, що я побачив, було дуже підозріле. В човні сиділо девять люда, але одні з них були при зброї, а другі безборонні, а навіть повязані шнурами. Цих було три. Побачивши це, я сховався в кущі і дивився далі, що буде.
Коли човен причалив до берега, узброєні люди вивели звязаних з човна і повели їх на остров. При тім вони викрикали щось грізно до звязаних, а один навіть замахнувся на котрогось, щоби його вдарити по голові. Вони привели звязаних під якесь дерево і розвязали їх, а самі пішли в гайок і там полягали в холодку. Але ті три не користали
