Цю сторінку схвалено
відпливу моря на сухій землі, недалеко своєї печери. Скоро почав я скидати зі сплаву свої скарби, хотячи ще раз вернутися на корабель, бо там було ще багато дорогоцінних мені річей. Та коли я скинув останню скриню і обтерши піт з чола, глянув на море, — з корабля вже не було й знаку. Він пропав під водою.
— Що за щастя! — подумав я собі. — І як я смів зневірюватися в Божу опіку наді мною? Чиж не Божа рука подала мені з корабля оці скарби, що зроблять мені тепер моє життя куди
