заяць, котрого устрілив я по дорозї. Печеня смакувала менї непомірно, бо від двох тижнїв не їв я нїчого теплого, живлячись за весь час кукурудзою іно і овочами.
Другої днини довго розважав я зраня, що найкраще пригоже на загороду для кіз. Бамбус добрий, але ріс далеко, та й стинати єго моїм ножиком було вельми важко. При будові лїтньої палатки аж скіру пообдирав я собі на долонях і кілька день терпів ізза того несказано.
Зразу приходило на думку зробити огорожу з каміня, але гадка ся показала ся згодом крайно безглуздою. Огорожа мусить обіймати значнїйший простор, що найменьш кілька морґів, отже і паркан з каміня буде з на 1800 м. завдовшки, а само знесене материялу на такий мур стоятиме певно зо два роки працї.
Наконець найшов я гарний спосіб. Поруч моєї печери росла сила опунций[1], кільчастих ростин инколи і 2 м. високих. Ростина ся похожа на мяжень, розростала ся вельми хутко: довгі острі кільцї не дають утечи козам. Місто одначе ставити огорожу на чистім поли, порішив я завести єї півкругом побіч камінної стіни так, що по два боки припирала до скель.
Сейчас визначив я каміньчиками круг, забрав ся копати землю і засаджувати опунциї. Ґрунт в сїм місци був доволї пухкий, то й робота ішла живо, іно колюче тернє калїчило невпинно руки і плечі. Щоби від сего зберегтись, зладив я рід санчат з гиля, накладав на них викопані ростини, а відтак волїк на місце огорожі. Тим чином засаджував я денно 10 — 15 м. круга живим плотом і до місяця ладен був з роботою.
Але кози все ще були зачинені в оборі, де зносив я їм пожи-
- ↑ Opuntia vulgaris або індийска фіґа належить до мяжнїв. Росте вже в полудневій Італїї. Задля кільчастого листя вживають єї в Америці на живоплоти. Цьвіти єї гарні, великі — овочі їдомі.
