Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/190

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 191 —

а нашим дорога з полудня. Втїкаймо заховати ся де в безпечне місце, бо не знаємо: ворог він чи приятель!

Живо побігли ми до замку. Пятницю поставив я при нарядженім фальконетї з льонтом в руцї і приказав єму стріляти, як іно почує мою команду. Сам я знову метнув ся на вартівню, забравши рушницю і далековид. Коли вдер ся я на скелю і повернув очи на море, узрів в далинї двох миль морских корабель на якорі. З будови вказував на анґлїйске похоженє, так як і шалюпа, що наближала ся стрілою до берегів.

На сей вид серце ударило в менї молотом. Та згодом первісну радість стрічи з Англичанами, моїми земляками і братьми, затроїла трівога і сумнїви. Яким чином найшов ся анґлїйский корабель в отсїм незаселенім закутку моря? Прецїнь наші моряки й купці не пускають ся сюда, нїяке европейске судно не причалює до сих непривітних берегів, де нема нї осель нї торговель пристаний. Буря їх також хиба не загнала, бо від трох місяцїв нї хмаринка не укрила небозводу. Треба бути обережним і заховати ся, бо може се розбишаки або буканєри[1]. В перших роках мого самітного житя на острові — був би я з радостию повитав і розбишак, хочби мене й за невільника полонили, коби тільки поміж людий дістати ся. Тепер одначе, коли моє положене покращало, і надїя визволу всьміхала ся, дрожав я на гадку попасти в руки такої голоти.

Довго ще лежав я за відломком скелї з далековидом, поки шалюпа не причалила до берегів. На щастє не доглянули они заливу, де стояла моя лодка, а то й мене були би без сумнїву віднайшли. Осада шалюпи складала ся з 11 люда — з тих вісьмох мали шаблї, а трох з повязаними в зад руками стояло на середині. З ноші пізнав я в них Англичан.

Положене полонеників мусїло бути вельми прикре, бо піднимали раз-у-раз голови в небо і сїпали спутаними руками; лиця на них були збілїли, а хід хиткий. Уоружені товариші вивели їх на беріг; оден добув шаблюки і став вимахувати над головами нещасних; відтак приміщено їх під деревом, а всї прочі завер-


  1. Буканєрамн називано в половинї 17. столїтя француских авантурників, котрі осїли на Антилях і в союзї з сьмільчаками других народностий били зразу іно худобу і вудили мясо, а відтак з ненависти до Іспанцїв стали зводити з ними, кроваві борби. Нищили їх прибережні міста, забирали купецкі човна і воювали з воєнними суднами. Пізнїйше прозвано їх Флїбустієрами.