Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/202

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 203 —

ним, не караючи ворохобників, хоч міг се (по їх гадцї) вчинити.

Вражіня дня сильно мене - втомили, а таки не годен був я цїлу ніч заснути. І як тут спати, коли ось за кілька годин сповнить ся найдужше моє бажанє, мрія довгих лїт самітного засланя — за кілька годин буду в дорозї до Европи. Павши навколїшки, зі слезами в очех дякував я Богу за ту безмежну ласку, то знову обіймав на радощах Пятницю і ладив річи до від’їзду.

Ранним ранком надягнув я парадний мундур, капелюх і шпаду, що все найшов на портуґальскім корабли, і вибіг — ще темно було — на беріг в ту сторону, де корабель стояв на якори. З першим сонїшним лучем хотїв я єго повитати. Сьвіт настав — гляджу на море і... ввесь похолов! З корабля нї слїду. Безмежний біль і розпука здавили мою душу, не в силї був я і словечка промовити і, колиб не вірний Пятниця, так і повалив би ся був на землю. Довго стояли ми мовчки, роздумуючи, що стало ся зі судном: чи побідили бунтарі? чи невдячний капітан позабув на обітницю і поплив у свою путь? Коли ось нараз чуємо шорох кроків за собою — озираємо ся: се капітан збігає з противної сторони горбка. В мить усе стало менї ясно; корабель стояв по противний бік острова в затишній пристани, капітан, побачивши мене, кинув ся мені на шию і промовив:

Спасителю мій! друже! ось твій корабель з усїм, що тамки находить ся.

Так отже наконець по чотирнайцяти роках засланя поверну я в рідну землю! Бог вказав милосердіє наді мною і положив кінець довгим мукам. Ся гадка витискала слези з моїх очий — не в силї довше вгамувати ся і вдарив у голосний плач.

Коли трохи отямив ся я зі зворушеня, розповів менї капітан подрібно, як добував корабель:

Підопливши до нього, приказав я Смісови повідомити сторожу, що відшукані товариші вертають. Серед темряви ночі годї було зпізнати, кілько люда прибуває. Спущено драбину і ми вдерли ся на поміст. В мить схоплено і спутано сторожу так борзо, що і крикнути не мали часу. На постелї побачив я корабельного теслю, найзавзятїйшого бунтаря; щоби не робити гуку, пробив я єго шаблею. Поручник з чотирма другими зійшов до кухнї, де схопив кухаря, головного агітатора бунту —