ви в борбі з Вільгельмом ораньским, підоплив случайно француский корабель під мій остров. Побачивши застромлений на замку анґлїйський прапор, знищив місто, а жителїв єго взяв в полон або вимордував.
Так оселя, задля котрої понїс я стільки труда і коштів, упала ще за мого житя. Було в сїм і моєї трохи вини, бо належало підчинити остров під власть анґлїйської корони, котра безперечно з'уміла би захистити єго від ворожих нападів своєю могучою опікою, як захищала другі кольонїї.
Пригноблений тими невідрадними вістками, покинув я торговлю і живу тепер в моїй палати, недалеко міста. Найлюбійшим моїм занятєм є вишукувати молодих людий, що бажають стати моряками; їм пособляю виобразувати ся в сїм званю. Крім того радо несу поміч шкільній молодежи, бо знаю з власного досьвіду, як гірко приходить ся в житю без науки.
Коли вмирати-му, перекажу своє майно на образованє спосібних ремісників і хлїборобів і на ширенє між ними просьвіти, бо она одна тільки є головним жерелом могучости кождого краю; поки-що готовлю ся до послїдньої подорожи, котрої крайна мета… вічність.
