Я родив ся 1632 року в анґлійськім містї Гуль[1]. Мій батько прибув властиво з Бреми[2], відтак жив з разу в Йорку[3], а придбавши знатного майна, перейшов до Гуль, де одружив ся з моєю материю. Єї рід звали Робінзон, від чого і мене прозвали Робінзон Крайцнер, переіменовавши звичаєм анґлїйским на Крузо, як і ми самі стали звати ся і писати.
Батько був заможним купцем, бо провадив торговлю кольонїяльними товарами, але в родиннім житю не зазнав щастя. З трех синів я оден остав дома: найстарший вступив до маринарки війскової і погиб в борбі з Іспанцями, середущий пустив ся перед десятьма роками проти волї родичів на море і пропав як камінь у воду, а і з мене не дожидали родичі великої потїхи, бо — правду сказати — був я ледащо і як від пошести тїкав від працї. Одинак у батьків, не привчений до нїякого ремесла, змалку вже став я залюбки думати про бурлацке житє. Батько хотїв з мене зробити чесного і розумного чоловіка, тому платив учителїв і до шкіл посилав, але на нещастє занедужав перед кількома роками так, що не міг виходити з дому, а мати мусїла сама заняти ся ґаздівством і торговлею. Тепер полишений сам собі, тїкав я часто спід ока батька, а з материю робив, що захотїв, бо тільки пічне мене бувало картати — вдавав я сейчас хорого, а бідна жінка, стревожена о житє дитини, в усїм лишала менї волю.
І так місто йти до школи або сидїти дома над книжкою, біг я до пристани, де мене найбільш манило, бо там в день аж суятило ся від людий і кораблїв. Та і було там що і бачити! всїлякі кораблї одно-дво і трищоглисті, великанські купецкі судна ріжних народів і гарнесенькі рибацкі човна ріжноманїтні бандери і одяги матросів — а все таке гарне, цїкавляче! Коли-ж часами корабель лїнїйний або фреґата воєнна загостять у пристань, то вже справжне для мене торжество! Війду в розговор з моряком,
