За цю ідею пролив наш народ найбільше крові в боротьбі з ворогами, встелив густо костями рідні землі, на неї згинули тисячі серед мук і тортур і на палях, колах і гаках, в тюрмах і льохах. В ім'я цієї ідеї виспівав наш народ найкращі свої пісні, думи, молитви і псальми, трудився в полі і в хаті, творив високу культуру, ростив нове покоління, щоб відімстити кривду, здобути славу. Це все освячує цю ідею у віках і кладе її якнайвищий, якнайсвятіший обов'язок життя кожного українця. Цілі тисячоліття боровся наш народ за свою державність, хоч приходилось складати величезні кроваві жертви, тому і нащадки — українські націоналісти-революціонери справедливо і доцільно продовжують цю боротьбу, щоб не вкрити ганьбою і соромом світлу пам'ять предків. Кров і смерть міліонів не сміють пропасти надармо, вони кличуть все нових борців до чину.
Смерть в боротьбі за Волю і Свободу Батьківщини — це вічне життя у пам'яті народу, це вічна слава — у вінці нації, це вічний рай у Господа. Кожна смерть — це новий доказ святості і справедливості нашої ідеї, її живучості і перемоги.
Та із здобуттям української державності не кінчиться мета українського націоналіста. Здобути державу багато легше, ніж її утримати — це підтвердив історичний досвід. Саме тоді треба вложити найбільше зусилля і труду, щоб розбудувати багатство і сили української держави. Українська Нація відкидає всякий імперіялізм, загарбництво і всі інші облудні імперіялістичні форми визиску. Вона бореться і будує свою державність на рідних землях, де жив від віків, управляв їх і закріпив за собою кров'ю у боротьбі з наїзником український ратай і лицар. Історичний досвід доказав, що українську державу можна будувати і удержати на Осередніх Українських Землях зі столицею Києвом. Там мусить
