Згодом вони сами признавались, що недооцінювали цю чорнооку дочку Аврори. Її ж батько торгував хутрами в цій країні ще тоді, коли вона їм і не снилась, не мріялась. Джой Моліно і світ уперше побачила під мерехтливим північним сяйвом. Хоч і народилася вона в такій примітивній обстанові, але не позбавлена була проникливости жіночої, що вгадувала вдачу чоловічу. Цілком свідома того, що бавиться чоловіками, вона не знала сама, яка ця гра її мудра, глибока і спритна. Люди бачили тільки те, що поставлено на карту. Аж до самого кінця вона їм морочила голови, і лише тоді, як пішла вона з останнього козиря, можна було підвести підсумки.
На початку тижня увесь табор вийшов виряжати в дорогу Джека Герінгтона та Луї Савоя. Вони точнісінько розрахували час, бо їм треба було прибути на дільницю Олафа Нельсона за кілька день до кінця терміну, щоб самим відпочити, і щоб собаки сили набрали для першого перегону. Дорогою вони зустріли людей із Давсона, що розміщали вздовж шляху собачі запряжки.
Через кілька день по від'їзді чемпіонів, Сорокова Миля почала висилати свої підгони: на сімдесятп'яту, п'ятдесяту і двадцятьп'яту милю.
Собаки для останнього перегону були чудово підібрані; перед тим, як мала вирушати ця запряжка, весь табор при 50° морозу протягом години оглядав їх, обмірковуючи їхню вартість. В останню хвилину Джой Моліно раптом з'явилася на своїх санях. Вона підійшла до Лона-Мак-Фена, якому доручено запрягати Герінгтонових собак, і заговорила до нього. Від несподіванки лице йому так витяглося, що люди, які здалека дивилися, одразу зрозуміли,
