що має статися щось над міру важливе. Він швидко випряг Вовчого Зуба з її саней і запріг його спереду Герінгтонової запряжки, а тоді погнав собак шляхом на Юкон.
— Бідний Луї Савой! — казали люди. А Джой Моліно, зухвало блиснувши чорними очима, поїхала назад до батькової хатини.
Наближалася північ на ділянці Нельсоновій. Кілька сот чоловіків, одягнених у теплі хутра, чекали на дворі при 60° морозу; їх не спокушали ні теплі хатини, ні м'які ліжка. Цілі десятки їх уже мали на руках готові паперці для сповіщень, і собаки в них були під руками. Загін кінної поліції капітана Констянтина уважно стежив, щоб не було ніяких порушень закону. Видано наказа, що ніхто не сміє забити колика, заким не спливе остання хвилина. В північній країні такі накази мають силу наказу Єговиного, і звістка про них швидко розповсюджується по всій країні.
Погода була ясна й холодна. Північне сяйво розмальовувало небо тремкими, мінливими фарбами. Рожеві хвилі холодного блискотіння перепливали через зеніт; величезні блискучі смуги зеленувато-білого кольору затемнювали зорі: немов чиясь велетенська рука спорудила пишну арку над полюсом. Дивлячись на цю величну картину, вовкодави заводили, як заводили їхні предки давніх часів. Поліціянт, у ведмежій шкірі, виступив уперед з годинником у руці. Люди метушились коло собак, підіймаючи їх на ноги, розплутуючи й підтягуючи посторонки. Змагачі наближались до межі, міцно затиснувши в руках свої заяви й кілки. Вони так часто вже переходили за ту межу, що могли-б іти, заплющивши очі. Поліціянт звів руку. Ски-
