Сторінка:Джек Лондон. Бог його батьків (1927).djvu/175

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Чекати було тоскно, а любов і пристрасть, так довго стримувана, не терпіла дальшої відстрочки.

Флоссі була в дорозі, а Лорен Лізней була вже тут, що правда, мала вона космополітичну репутацію. Тай не молода вже була, рівняючи до тих років, коли позувала по студіях артистів королеви, і коли біля дверей її залишали свої візитні картки кардинали й принци. З її фінансами справа теж стояла кепсько.

Зазнавши за своє життя всього потроху, вона не від того була, щоб зійтись з королем Бонанци, що його багацтва не вбереш і в шість цифр.

Як мудрий салдат після довгих років військової служби шукає собі затишку, так і вона приїхала в Північну Країну, щоб вийти заміж.

І ось, одного дня, коли Флойд Вандерліп у крамниці Пароплавної Компанії купував скатертин для Флоссі, Лорен Лізней скинула на нього своїми блискучими очима. Погляди їхні зустрілися, а далі все пішло, як по маслу.

Людині нежонатій прощається багато такого, що ніколи не проститься чоловікові, що зв'язав себе семейними путами. Те саме сталося й з Флойдом Вандерліпом. Флоссі була ще в дорозі, а тому й почалися пересуди, коли Лорен Лізней головною вулицею проїхала його вовкодавами. Вона супроводила жінку репортера газети Зоря Канзаса, коли та фотографувала Флойдові володіння в Бонанці; була свідком тому, що газетярка написала статтю на шість шпальтів.

В той день вони по-царському обідали в будинку Флоссіному, на її ж скатертині. Опріч цього, були ще різні поїздки, відвідування, таємні забави; правда, забави цілком пристойні, а все таки вони спричинялися до гострих завва-