— Одгорніть від мене подолок сукні своєї, щоб не забруднитись! — хотілось їй гукнути в цю непритомну мить. — Плюньте на мене, знущайтесь. Це буде милосердніше. Вона вся тремтіла. Ніздрі їй роздималися, дрижали, але вона опанувала себе і відповіла на уклін, а тоді звернулась до Флойда:
— Ідіть зі мною, Флойде, — промовила вона просто, — ви мені якраз потрібні.
— А що таке? чого?… — промовив він з запалом, але урвав досить тактовно, щоб не закінчити фрази. Ну, й де в чорта поділася його спритність! Чи ж була коли людина в такому безглуздому становищі! Йому в горлі щось захрипіло, він нерішучо здвигнув плечима і благаючи подивився на обох жінок.
— Прошу вибачити, але чи не дозволили-б ви мені спочатку поговорити з містером Вандерліпом? — м-с Епінґвел промовила тихо. Голос її був подібний до звука флейти, але в кожній його інтонації звучала сила волі.
Флойд Вандерліп вдячно поглянув на неї. Він на це цілком погоджувався.
— Мені дуже шкода, — почувся голос Фреди. — Але ж часу дуже мало. Він повинен іти негайно.
Ії уста легко промовляли загально вживані слова, але вона в душі всміхнулася: як мало цей тон відповідав внутрішнім переживанням. Голос її видавався їй надто кволим, і вона ладна була закричати.
— Але ж, міс Молуф, хто ви така, що насмілюєтесь заволодіти містером Вандерліпом і наказувати йому?
Від цих слів лице йому проясніло і виявило згоду.
На м-с Епінґвел можна покластися: вона
