примусила його відкрити своє серце й висловити такі істини, що він їх сам ховав від себе. Вона стояла перед ним в усій своїй красі, осяяна пристрастю, що викликала старі спогади палкішого життя. Він одвернувся від неї, але вона знову, обійшовши, стала перед його очі.
— Погляньте ж на мене, Дейвіде! Погляньте! Адже я та сама, що й тоді була! І ви той самий, якби могли споглянути на себе. Ми не змінились обоє!
Її голова лежала на його плечі, і він уже напів-обняв її своєю рукою… але черкнув раптом сірник, і він схаменувся. Вінапі, байдужа до всього, що творилось, засвітила брудну лямпу. Світло, спалахнувши, золотим вогнем запалило її бронзову красу, що яскраво вирізнилася на темному тлі.
— Ви ж бачите, що це не можливо! — промовив Дейвід Пейн, лагідно відстороняючи від себе біляву жінку. — Це ж неможливо! — повторив він, — ніяк неможливо!
— Вислухайте мене, Дейвіде! Адже я не дівчинка, і не з дівчачими ілюзіями, — промовила вона стиха, не сміючи навіть наблизитися до нього. — Я ж уже доросла жінка, і добре все розумію. Звичайно, чоловіки завжди залишаються чоловікам. Проста звичка в цій країні. Це мене не здивувало, і я відразу догадалась. Адже це тільки місцевий шлюб, а не справжній.
— Ми таких питаннів не розв'язуємо в Алясці, — промовив він непевним тоном.
— Я знаю, але…
— Так, це шлюб тільки за місцевими звичаями; більш нічого.
— А діти є у вас?
— Ні.
