їдучи до Номи? Навіщо я зайшов до Ель-Дорадо? Я прямував до Великого Піта за сірниками. І як це так, щоб у мене своїх сірників не було? І навіщо мені забаглось курити? Ви ж, розумієте, що все це завчасу було придумано, чого доброго, ще до мого народження. Ось воно що! Навіщо трапився на моїй дорозі Джон Рандольф, що одночасно зі мною поставив на карту? Хай йому чорт! Так йому й треба! Чому не змовчав він? Не зачекав, щоб я вперед поставив? Адже, він знав, що я майже зовсім програвся. Чому ж це я не стримав себе? Чому-ж? Чому? Чому?
Фортюн-Ла-Перл качався по землі, даремно допитуючи про все сліпу долю.
Підчас таких нападів Урі Брем мовчав і не рухався, тільки сірі очі робились якісь каламутні й тьмяні, наче-б то це його зовсім не цікавило.
Та й правду сказати, ці люди не мали нічого спільного, і навіть Фортюн-Ла-Перл частенько замислювався, що спричинилося тому, що Урі Брем заступився за його.
Нарешті прийшов кінець чеканню.
Людська жадоба крови мусить иноді поступитися перед жадобою золота. Вбивство Джона Рандольфа згодом перейшло в місцеві спогади і нікого вже більше не турбовало. З'явися убивця перед очі людські у Номі, то, звичайно, люди на де-який час відклали-б свій від'їзд у далеку путь, щоб дати справедливості зробити своє діло; але ж у тім-то й річ, що місце перебування Фортюна-Ла-Перля вже зовсім їх не цікавило. У них були пильніші справи. По річищах було багато золота, а на берегах знайшли рубіни. Ось-ось почнеться повідь, а тому люди з великими мішками сквапно лагодилися від-
