— О, якби це я була чоловіком....
В самих словах її не було якоїсь рішучости, але смертельне призирство, що спалахнуло в її чорних очах, таки вплинуло на чоловіків, які були у шатрі.
Томмі, англієць-моряк, збентежився, а галантний Дик Гемфриз, корнвельський рибалка, колишній капіталіст і власник американських лососиних промислів, як завжди, дивився на неї променисто-лагідними очима.
Він віддав жінкам більшу частину свого грубого серця, а тому ставився до них поблажливо, коли вони химерували, або коли їхній обмежений світогляд перешкоджав їм бачити речі такими, які вони є. Ось чому промовчали ці два чоловіки, три дні тому давши притулок у свойому шатрі зовсім майже замерзлій жінці. Вони її обігріли, нагодували й врятували її речі від носіїв-індійців. За них чимало доларів довелось заплатити, та ще довелося вчинити маленьку демонстрацію Дикові Гемфризові, що тримав увесь час напоготові вінчестера, поки Томі поділяв платню по-між індійцями. Сама собою справа була не великої ваги, але мала велике значіння для жінки, що відважилась на таку небезпечну мандрівку, підчас не менш небезпечного натиску на Клондайк в 1897 р. Чоловіки заняті були своїми власними нагальними справами, та косим оком дивилися, коли
