— Я ще побачу, як тебе вішатимуть! — страхав Кардеджі, намагаючись відтягнути увагу Кентову. — Горітимеш у пеклі.
— Ось, воно що! — гукнув він, промовчавши з хвилинку. — Хіба ж ви вірите в примари? — Кент раптом здригнувся, а матрос зрозумів, що як-раз на слід потрапив, і давай далі натискати. — Примара має право з'являтися тій людині, що не виконує обіцянок. Ось, приміром, ви маєте право зігнати мене з світа до восьми шклянок, то б то, до дванацятої години, чи ж не правда? Якщо ви не дочекаєтесь того часу, то неодмінно з'являтимуся вам. Чуєте? Стрільніть, попробуйте, хоч на хвилинку раніш, то тоді матиметесь від мене. Кент непевно й боязко поглядав на гостя, але не мав охоти розводити балачок.
— Який у вас хронометр? Який тут градус довжини? Звідкіля ви знатимете, що як раз дванадцять? — Кардеджі намагався хоч на кілька хвилин загаяти свого ката. — Чи ви рахуєте час по-місцевому, чи за Гудзонівською Кампанією? Якщо ви мене зачепите до першого удару годинника, о, тоді я переслідуватиму вас! Попереджаю. А коли годинник у вас неправдивий, то звідкіля ж ви довідаєтесь, що дванадцять? Скажіть мені, звідкіля дізнаєтесь.
— Не турбуйтесь, я вас завчасу відряжу, — відповів Кент: — Я маю сонячного годинника.
— Та ж це зовсім не годиться. Стрілка може відхилитись аж на 32 градуси.
— Не турбуйтесь, я добре вивірив.
— Як же це так? Хіба компасом?
— Ні. Я звіряю його за північною зорею.
— І це правда?
— Правда.
Матрос застогнав і крадькома глянув на до-
