Сторінка:Джек Лондон. Смок Беллю (1948).djvu/101

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ще від гирла Моно Кріку. Решту сто миль треба було пробігти крижаним лоном Юкона. На самій ділянці черга три було щось їз п'ятдесят наметів і більш за триста собак. Старі віхи, що поставив їх Сайрус Дженсон шістдесят день тому, ще стояли, і кожен вештався туди і сюди, переходячи межі ділянки, бо до перегонів треба було пішки полазити, щоб поставити свої кілки цебто дві центральні віхи і чотири по кутках, а для цього треба було двічі перейти річку, а тоді вже рушати собаками до Давсона.

До того ніхто не смів раніше починати. Лише коли проб'є північ проти п'тниці, ділянка буде одкрита для нових заявок, а поки не проб'є півночі, ніхто не має права ставити свої віхи  Ще були постанови уповноваженого в Давсоні, і капітан Конседайн послав загін кінної поліції, щоб це перевести в життя. Виникли суперечки з-за різниці між часом по сонцю і поліційним, але Конседайн розтлумачив, що мається на увазі час поліційний, згідно з показаннями годинника лейтенанта Полока.

Стежка по Моно тяглася вздовж рівного річища і була менш ніж два фути завширшки; то був яр, а з кожного боку сніг стояв мурами. Всіх турбувало питання, як понад сорок санок і триста собак проїдуть таким вузьким шляхом.

— Овва! — сказав Шорті. — Тут буде така каша, якої ми ще не бачили. Нема, Смоку, іншого шляху, як силоміць пробитися. Навіть якби вся річка була вкрита рівною кригою, то й тоді не було б місця, щоб уряд стало дванадцять запряжок. Я думаю, що всі вони одразу зіб'ються в одну купу. Як хтось стане на нашому шляху, то ви вже мені дозвольте з ним розправитися.

Смок знизнув плечима і засміявся, не цілком погоджуючися на це.

— Ні, ви не втручайтеся! — стривожено скрикнув його товариш. — Щоб б там не скоїлось, ви не повинні втручатися. Ви з потрощеною рукою не зможете гнати собак за сто миль, а таке лихо може з вами трапитися, якщо ви комусь звернете щелепи.

Смок кивнув головою.

— Ваша правда, Шорті. Я не можу важити справою.

— Та ще я вам скажу, — провадив далі Шорті, — що я сам візьмусь поганяти перші десять миль, а ви будете собі сидіти якнайспокійніше. Я певний, що допхаю вас до Юкону. Далі вже буде залежати од вас і собак. Скажіть, що за плян у цього Шредера? Він поставив свою першу запряжку за чверть милі нижче на річ-