так легко було Смокові нагнати свого велетня-суперника, а коли нагнав, то не міг випередити його. Біч-о-біч бігли вони вузькою стежкою, де обабіч щільними лавами стояли вдягнені у хутра люди, вітаючи їх радісними вигуками. То один, то другий, напружившись над міру, випережав на цаль, але зараз же його знов доганяли.
Якщо до того перегони убійчі були для собак, то тепер вони стали убійчими для людей. Але вони змагалися, щоб зробити собі мільйон долярів та велику пошану в країні Юкона. Єдине тільки вражіння залишилося у Смока від цього останього скаженого переходу, а саме, він дивувався, що на Клондайку така сила людей. Ніколи він ще не бачив їх усіх в купі.
Він мимоволі відчув що відстає, а Великий Олаф гнав повним ходом вперед. Смокові здавалося, що серце йому ось-ось лусне, а ніг він під собою зовсім не відчував. Він знав, що вони летіли під ним, але не усвідомлював, як він напруженням волі змушував їх нести його оббіч свого велетня-суперника.
Побачивши відчинені двері контори, обоє зробили останнє, даремне зусилля, але ні один з них не міг обігнати другого, і бік-о-бік вони ввалили в двері, стикнулися міцьно і простяглись на підлозі
Вони сіли, але були занадто виснажені, щоб підвестися на ноги Великий Олаф, з якого струмками біг піт, ледве дихав, хапав повітря і даремно намагався щось сказати. Тоді він з досить ясним наміром протяг руку, і Смок, зрозумівши, міцно стиснув її.
— Це скажена гонитва, — почув Смок регістраторові слова, але він це чув наче ві сні, голос був якийсь тонкий і далекий. — Мушу сказати, що ви обоє виграли. Вам доведеться поділити ділянку поміж собою. Будете компаньйонами.
Руки їхні піднялись і спустилися, немов ствержуючи цей вирок. Великий Олаф енергійно кивнув головою і сплюнув. Нарешті, він вимовив, але здивування прозвучало в його голосі:
— Ну й клятий чечако. Не знаю, як це вам вдалося, але з вас молодця.
До контори набилося сила людей, а на дворі теж товпилася галаслива юрба. Смок і Великий Олаф намагалися встати, і допомогали один одному підвестися на ноги Смок почував, що ноги його не держать, і хитався, наче п'яний.
Великий Олаф, похитуючися, додибав до нього.
