раючись на руки і на коліна, загрузаючи то однією, то другою рукою, він напружився, щоб порачкувати до того місця, куди впав малий мішок з борошном, але знесилив себе ні трохи не посунувшись наперед, і так витолочив травою вкриту поверхню, що маленька калюжа води почала утворюватися в небезпечній близькості біля його рота та носа.
Він спробував перекинутися на спину, на свій пакунок, але загруз обома руками по самі плечі і став почувати, що затопає. З надзвичайною терплячістю, він поволі витяг одну загрузлу руку, а тоді другу і сперся на них підборіддям. Тоді він почав кликати на поміч. Через деякий час він вчув звуки кроків, що чалапали по багнюці позад його.
— Дайте мені руку, товаришу, — сказав він. — Або киньте мотузка чи щось інше.
Одповів йому жінчий голос, і він впізнав його.
— Якщо ви розпустите ремні, я зможу підвестися.
Стофунтова кладь чвакнула в багнюку, і він поволі встав на ноги.
— Гарне станвище, — засміялася міс Ґастель, побачивши його вкрите болотом обличчя.
— Нічого, — відповів він весело. — Це моя улюблена фізична вправа, щоб не дуже швидко рости. Спробуйте це колинебудь. Вона зміцнює грудні та спинні м'язи.
Він витер обличчя і рвачким рухом струснув бруд з своєї руки
— О! — закричала вона, пізнавши його. — Це ви, містер… ах містер Смок Беллю!
— Дякую красненько за вчасчий порятунок і за це ім'я, — відповів він. — Я тепер двічі охрещений. Відтепер я буду завжди вимагати, щоб мене звали Смоком Беллю. Це сильне ім'я, і воно не без змісту.
Він помовчав, а тоді сказав з раптовою силою в голосі і виразі.
— Ви знаєте, що я збираюся зробити? Я вернусь у Сполучені Держави. Я одружуся. Я матиму багато дітей. І тоді, коли впаде вечірній сутінок, я зберу навколо себе своїх діток і оповідатиму їм про страждання й тяготи, що я перетерпів на Чількутському шляху. І якщо вони не заплачуть, кажу вам, якщо не заплачуть, то я з них шкіру спущу.
Швидко настала арктична зима. Сніг укрив землю шаром у шість
- ↑ Смок — обкурений.
