День-у-день пливли вони вниз швидкою річкою, і день-у-день крига від берегів йшла далі до середини. Коли вони отаборювалися на ніч, то прорубували в кризі ополонку, куди ставили човна, і переносили свій табір на сотню футів від берега. Вранці вони рубали кригу, що намерзала за ніч біля човна і пускали його на течію. Шорті приладнав залізну пічку в човні, і Спреґ та Стайн довгими годинами подорожі грілися біля неї. Вони скорилися, не давали більше наказів, і єдине їхнє бажання було дістатися Давсона. Шорті, невтомний та веселий, дарма що песиміст, часто співав перші чотирі рядки пісні, що від неї він пам'ятав тільки початок. Що холодніше ставало, то частіше він співав:
Немов ті аргонавти давні,
Ми покидаємо нову Еладу,
Тум-тум, тум-тум; тум-тум, тум-тум,
І вруно золоте для нас принада.
Минаючи гирла Гуталінки та Великого і малого Лососів, вони побачили, що течія несе шерех до Юкону. Він збирався навколо човна та змерзався, так що вночі вони мусіли обрубувати кригу. Вранці човна знов пустили за течією.
Останню ніч на березі вони провели між гирлами Білої та Стюартової річок, а вранці побачили, що Юкон з пів милі завширшки, весь білий від криги тече між облямованих кригою берегів. Шорті кляв всесвіт менш весело ніж звичайно і поглядав на Кіта.
— Наш човен цього року останнім прибуде до Давсону, — сказав Кіт.
— Алеж води немає, Смок!
— Тоді ми попливемо по кризі. Вперед!
Спреґа та Стайна втягли до човна, мало зважаючи на їхні кволі протести. Протягом пів години Кіт та Шорті сокирами прорубували собі шлях у швидкому, але повному шереху струмені. Коли їм пощастило визволитися від берегового льоду, човна затерли пливучі крижини; насунувши на нього, вони відірвали половину шкафута і трохи пошкодили його. Тоді вони вибились на течію коло нижнього кінця коліна, і їх понесло до правого берега. Вони проте далі вибилися на середину. Течією вже йшов не шерех, а велика крига. Поміж великими крижинами йшов і шерех, але він на очах змерзався. Відштовхуючись веслами від криги, часом вилазячи на кригу, щоб просунути наперед човна, вони через годину досягли середини.
