му та зухвалости. — Справді, містер Смок, мені шкода, що я це зробила. Але ж хтось мусів урятувати давніх мешканців.
— Мені здається, що такий похід найкращий спорт.
— А мені здається, що ви обидва тільки бавитеся ним, — сказала вона і тоді, злегка зітхнувши додала: — шкода, що ви тут недавні.
Через дві години вони перейшли через замерзле річище Норвею, а тоді повернули на вузький та виткий струмок, що тік з півдня. Опівдні вони почали сходити на хребет. Оглядаючись назад, побачили довгий шерег людей. Тут і там, по багатьох місцях, тоненькі пасма диму показували, що люди отаборювались.
Але їхній шлях був дуже тяжкий. Вони по пояс завалювались у сніг і мусіли спинятися через кожні кілька кроків, щоб перевести дух. Шорті перший попрохав відпочинку.
— Ми дванадцять годин у дорозі, — сказав він. — Смоку, мушу признатися, що я здорово стомився. Тай ви теж. Скажу по щирості, що я можу, наче голодний індіян, лишатися тут та їсти сиру ведмедину. Але ця бідна дівчина звалиться з ніг, якщо зараз не з'їсть чогонебудь. Ос тутечки ми і розкладемо багаття. Що ви на це скажете?
Так швидко, зграбно і до ладу заходилися вони біля тимчасового табору, що Джой, стежачи за ними ревнивими очима, визнала, що навіть досвідчені шукачі золота не могли б це зробити краще. Соснове гілля з нап'ятими зверху ковдрами давало захисток для одпочинку та вогнища. Але вони трималися осторонь від вогні, поки не розтерли добре щок та носів.
Смок плюнув, і слина так шкидко замерзла в повітрі і з таким дзвінким тріском упала додолу, шо він похитав головою.
— Здорово! сказав він. Я ще ніколи не бачив такого морозу.
— Одну зиму на Койокуку було вісімдесят сім градусів під нулем, — сказала Джой. — Тепер принаймі сімдесят, або сімдесят п'ять. Я певна, шо відморозила собі щоки. Наче вогнем їх пече.
На схилі хребта не було криги, а сніг був чистий та твердий, наче кристали цукру. Вони відігрівали його в мисці для промивки золота, поки не назбирали досить води, щоб зварити каву. Смок смажив сало та відігрівав сухарі. Шорті підкидав дрова до вогню, а Джой наготовила до їжі дві тарілки, дві чашки, дві ложки; поставила бляшанку з сіллю, змішаною з перцем, та бляшанку з цукром. Коли наспіла їжа, вона з Смоком їла з однієї тарілки, і пили вони з ондієї чашки.
