„Описаніе Могилевской губерніи“ (Могилевъ, 1882); Микола Никифоровський (1814—1910), що зібрав, а почасти і видав сам великі колєкції етноґрафічного матеріялу: „Очерки простонароднаго житья-бытья на Витебской Бѣлоруссіи“ (Вітебськ, 1895), „Очерки Витебской Бѣлоруссіи“ (Вітебськ, 1892—1899); „Простонародныя примѣты и повѣрія“ (Вітебськ, 1897 та ин.; Н. Горбачевський, що видав „Словарь древняго актового языка сѣверо-западнаго края“ (Вільно, 1874), Олексій Сапунов (род. 1852), що видав 5 томів збірника „Витебская старина“ (Вітебськ, 1883—1896); згаданий уже історик, проф. Мих. Коялович (1828—1891), історик церковної унії; Евдоким Романов (род. 1855), що видав в рр. 1886—1901 шоститомовий „Бѣлорусскій сборникъ" (казки, пісні, приказки, легенди, анокріфи) у Київі, Вітебську, й Могилеві; з инших його праць важна „Могилевская старина“, 2 т. (Мог., 1900—1901); історик проф. Митрофан Довнар-Запольський (род. 1867), що в перші роки своєї діяльности працював виключно над Білорущиною: „Бѣлорусская свадьба и свадебныя пѣсни" (Київ, 1888); „Гапонь, повѣсть въ стихах, на бѣлорусском языкѣ В. Дунин-Марцинкевича — очеркъ изъ истории бѣлорусской письменности“ (Москва, 1889); „Бѣлорусское Польсье“ (Київ, 1895); „Очерки исторіи кривичевскихъ и дреговичскихъ земель до конца XIII ст.“ (Київ, 1891) та ин. Для вивчення білоруської мови й письменства зробив найбільше проф. варшавського університета й член петербургської Академії Наук Ефімій Карський (род. 1860). В 1886. р. вийшов його „Обзоръ звуковъ и формъ бѣлорусской рѣчи" і з того часу він невтомно працює над ізученням Білорущини. Най-
