Одна нога в стременах…
Сніги. Вітри. Зима.
Розрубані рамена
І голови нема.
А кінь стоїть і дремле:
— Куди-ж його іти?
До болю вгрузли в землю
Залізні копити.
Поглянув скоса оком:
— Коли-б уже сідав!
І знову дрібним кроком
У далеч почвалав.
Іде, іде снігами
На південь, північ, схід, —
А вслід червоні плями,
А вслід червоний лід.
Іде, іде і стане
До місяця ірже:
— Невже-ж таки не встане?
— Невже?
Одна нога в стременах.
Сніги. Вітри. Зима.
