Сторінка:Дмитро Фальківський. Обрії поезії (1927).djvu/33

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Знаю я…
 Ви сміялися з нас,
Як сміється,
 наївшися,
 вош.
Коли ми, не стерпівши образ,
Закричали:
 — Комуна?
 Дайош…
Знаю я:
 ви всміхались собі
Під димок закордонних цигар,
Коли карту за картою бив
Розлютований „звір“ пролетар.
І щоб нерви трухляві піднять, —
Ви топтали у ніс кокаїн…
Ми-ж тоді — розбивали загать
І обідрані йшли на загин…
Ви не вірили самі собі…
Як-же так?..
 Жив та був Капітал…
А тут враз:
 Міліони рабів
Піднялися на сполох,
 на ґвалт.
Не поміг вам антантівський танк,
Ні французький,
 ні англійський стяг,