O!
Ви тихо сиділи тоді
В установах, з пером у руках,
І дрижали, як миші руді,
Ради власної шкури й пайка.
Ви хрипіли тоді,
що чека —
Це ганьба…
це розпуста…
садизм.
…На чорта, мов, ідея така…
…На чорта, мов, такий комунізм…
А тепер…
О, тепер ви пани!..
Прославляєте непівський зріст.
Ви і ситі…
і ніс в тютюні,
Кожен з вас:
„у душі комуніст“.
В голові вашій —
„шиммі“,
„фокстрот“,
А червінці й валюта — девіз…
Чи-ж я винен,
що здохну з сухот,
Що у грудях немазаний віз?..
