Що я ранком вихаркую кров
І дивлюсь на пузатих в авто…
Що не крок…
Що не крок…
Що не крок…
То обличчя пухкі і манто…
Чи-ж я винен?
О, слухайте…
Ви!..
Що не вмів переплигнуть бар'єр,
Що життя за полу не зловив
І не строю з поезій кар'єр?…
Чи-ж я винен?
І буває в розпачливу мить,
Як на душу насунеться ніч:
…Поможіть!..
Поможіть…
Поможіть…
Закричати так хочеться м'ні.
Та ніхто не почує тих слів…
Чи-ж потрібен кому інвалід?
…Одгремів…
Одгукав…
Одшумів…
Як весною розбурханий лід.
Одшумів…
Одгремів…
