Одгукав…
Як розбурханий лід по весні.
Тільки иноді знов у Чека
Послужить заманеться мені.
Не тому,
що там добре служить
(Я люблю —
заколисаний степ),
А тому,
що радий від душі
Розстрілять ненажерливий неп.
Та чека вже розтанули дні,
Як весною розбурханий лід.
Мо' і жити не довго мені, —
Чи-ж потрібен кому інвалід?
Чи потрібен кому інвалід,
Що колися боровся без слів?
…Одгремів…
Одгукав…
Одшумів…
Як весною розбурханий лід…
