Як весну по весні не любить?
І укриють безкраї простори
Білокурі чайки і човни…
Тільки слухай, як води говорять
В буйнім заспіві свята весни.
Тільки слухай, як хвилі хлюпочуть,
Як нестримана повідь гуде:
Зайвий рух —
і за обрій заскочиш;
Зайвий рух —
і навік пропадеш.
А коли зарегоче негода, —
О, тоді не кепкуй із води…
Як для неї, чортяки, не вгодиш —
Ох, зазнаєш-же, брате, біди.
І втікаєш тоді яко мога,
Щоб скоріше на беріг з човном,
Бо ні віра в могутнього бога,
Ні чорти не поможуть все'дно.
Попокрутить тебе,
поповертить.
Зажене, де й Макар не бував:
Не одного закрутить до смерти,
Не одна пропаде голова.
