I.
Я тільки про клаптик Полісся,
Про тиху задуму гаїв,
Про шуми осінні узлісся,
Про злидні в житті чабанів.
В минуле я думами лину,
І тоскно, і журно мені:
…Вже двадцять, як пущу покинув
…Вже двадцять, як я в чужині.
Не знаю: така може вдача,
Чи може я змалку привик, —
Як листя пожовкле побачу —
Пригадую п'ятий я рік,
Пригадую тихе Полісся,
Мов діти, замурзані дні…
І, мабуть, тому-то приніс я
З собою й мотиви сумні…
Бо в нас не уміють співати
Веселих, барвистих пісень:
Життя у похиленій хаті
Нам горе кує день-у-день.
Живемо ми нудно і сіро
В болоті, багні, у гаю…
