Й човна з крилатою ходою…
Звідкіль прийшов дідусь, не знав
В селі у нас ніхто й ніколи…
Давно прийшов… Не 'дна весна
З того часу промчала полем…
Не раз болота синій лід
До Висли хвилями котило.
І жив собі в хатині дід
В такій, як сам — старій, похилій…
О, як любили діда ми…
Ех, юні дні! Ех, дні кохані!
Було: з середини зими
Казали: — скоро сніг розтане…
І цілу зиму дзвін юрби
Що-дня вливавсь до діда в хату, —
Бо що-ж було для нас робить
У дні зимові волохаті?
Про школу в нашому селі
Хіба що мріяло узлісся, —
Зате — корчма була як слід,
А в ній горілки — хоч залийся.
І пив горілку поліщук,
А діти гралися з вітрами
Під монотонний пущі гук,
Під монотонні пущі гами.
Го!.. Го!.. Розумний дід Ігнат:
Усе село його любило…
А нас — манила так весна
