Сторінка:Дмитро Фальківський. Обрії поезії (1927).djvu/62
Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Гребнула куля за човном
По хвилях, наче кінь копитом.
А їй у відповідь набій
З кремнівки вдарив у тумани…
І стражник впав к землі сирій…
І стражник вже повік не встане.
А потім військо… козаки…
Замість села — самі руїни…
О, дні мої! Мої роки!
Тоді свою я пущу кинув.
