Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/78

Завирюха в полї струже,
Військо замерза;
Там ваш батько з горя туже, —
Марно схне сльоза.
 Всї степи, бугри з гаями
 Снїгом замело…
 Дмухни. Боже, понад нами
 Та пошли тепло !
Обігрій повітря зимне,
Спини лютий бич!
Ясне сонце з неба блимне,
Зникне темна ніч.
 Помолїть ся, пташенятка,
 Знов поклін бючи,
 За люд вбогий і за батька,
 Щоб не мерз в ночи.

 

II.

І в душі і в серцях наших пусто,
Сном та цьвіллю зусюди несе;
Тілько плазу мерзеного густо, —
Все до краю спустошено, все!

Почування сьвяті ми приспали,
На неправду нїхто не встає,
Нам кумир заступив ідеали,
Дух надбання нам жить не дає.

Час загоїть старі наші рани,
Так прикинулись гірші нові;