Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/87

Наглий страх женця забрав би
 Враз на нивах,
Бо кріваві снопи мав би
 По тих жнивах!

Гляне сонце, як і досї,
 На долину,
Обігріє, випє роси
 За годину:
Море-ж наших слїз чи зможе
 Воно спити?
Хиба землю спалиш, Боже,
 Всю на сьвітї!

III.

Як же брать тебе, дївчино,
 Як же тебе брать,
Що з білої хати батько
 Не хоче віддать?…
Я не птах собі крилатий,
 Я собі не птах,
Щоб з тобою злетїть вгору,
 Минуть трудний шлях!
Я не дух собі, коханко,
 Я собі не дух,
Щоб з землї тебе здмухнути,
 Мов із квітки пух!
Я не мгла собі вечірня,
 Я собі не мгла,