було дві мови: «панська» і «мужицька». І от, саме в той час, коли найдужче панувало панське право над «мужиком», почувся з України голос за того мужика-кріпака, голос дужий і далеко чутний, особливо коли зважити, що вийшов він з грудей того ж таки мужика-кріпака. Шевченко заговорив новим словом, і слово те було
Неначе срібло куте-бите
І семикрати перелите
Огнем в горнилі.
І до того вогненного слова почали прислухатися навіть ті, що їм воно було не до душі. Шевченко в мистецьких віршах своїх показав до самого дна лихо од кріпацтва.
Оступаючись за потоптані права народні, поет обертається з гнівним словом своїм до тих, хто топче ті права, до панів тогочасних:
Ви розбійники неситі,
Голодні ворони!
По якому правдивому
Святому закону
І землею, всім данною,
І сердешним людом,
Торгуєте? Схаменіться
Бо лихо вам буде?
І хоч бачив він кругом себе, що що--