і ще раз вдався до маляра у селі Хлипнівці. Цей маляр побачив, що з Шевченка будуть люди, і хотів узяти його до себе, але сказав, щоб Шевченко приніс йому бумагу од свого пана Енгельгардта. Обернувся Шевченко до управителя панського Дмитренка, а той не тільки не дав йому бумаги, а ще й узяв його за челядника у панський двір, у Вільшані. Тоді Шевченкові йшов 16-й год.
У панському дворі хотіли зробити з Шевченка кухаря, але й кухарь був з нього не кращий, як пастух або хлібороб. Бувало покине він усякий кухонний посуд, втіче в садок, і там в затишному куточку порозвішує на дереві усякі малюнки (а він назбірав їх чимало) та й любується їми. Побачив Дмитренко, що не вийде воно так, як він думав, і порадив панові зробити з Тараса маляра. Пан Енгельгардт проживав найбільш на Литві у городі Вільні. Їдучи туди, він узяв з собою і Шевченка — зробив його своїм «козачком». Не велика робота була йому там — його діло було мовчки сидіти в передньому покої, поки пан не гукне, щоб подав йому люльку або шклянку води, що перед носом таки у пана стоїть. Тут у Тараса було чимало вільного часу, особливо коли пана не було дома; отоді він і вчився собі малювати. Одного разу пан вернувся пізно в ночі і застав Шевченка, як той малював. Він так щиро малював козака Платова, що не чув, як і пан коло нього опинився та по-