Кобзарі, де подано примітку, що „ці дві строки дописані рукою Ш. і на власнім його екземплярі вид. Семеренка р. 1860“.
Стор. 284, 4 зн.: „З муштри виглядала“, — в Чигир. К. неправильно ужито: „на муштру,“ — і Ш. не поправив був. В К. 1860 уже: „З муштри .“
Стор. 284, 8 зн. Зайде сонце, Катерина, — в Чиг. К. після „сонце“ —.
Стор. 285, 15: Милий, чорнобривий, — в Чиг. К.: Милий — чорнобривий.
Стор. 285, 5 зн.: Нема нігде Катерини; — в Чигир, замість (;) стоіть —.
Стор. 286, 11: Сидить батько кінець стола — в Чигир. Кобз, було в кінці, але в К. р. 1860 — кінець.
Стор. 286, 19: весільлє — у Ш. тут, як і в инших закінченнях на льлє ньнє, те — тільки лля, ння, тя…
Стор. 286, 13 зн.:
Де світилки з друженьками,
Старости, бояре?
В Чигир. Кобз, стоїть: світилка; але в К. 1860 — світілки, і з того часу ця форма й задержалася по всіх виданнях „Кобзаря“.
Шевченко ужив в Чигир. К. — і взагалі уживає в писаннях своїх—plural. бояра, тим більш, що рифма до цього: пара.
Стр. 286,: 4 зн. Була б утопила. В Чигир. К. було б утопила, а після слова утопила, не (.), а (:)
Стор. 287, 8: „моїх речей“ (як і в К. 1860), а в Чигир. К.: річей моїх. До речи: Шевченко уживає в цьому значінню тілько: речей.
Стор. 289, 8: серце ниє. Так і в Чигир. К. Не знаю, звідки взялося в Пражськ. К. р. 1876: мліє.
Стор. 289, 14: „янголятко“, у Чигир, і К. 1860—янгелятко…
Стор. 290, 11 зн.: та з горем (як і в К. 1860), в Чигир. К. з немає, хоч воно дуже потрібне:
З нудьгою та з горем
Жупан надівають.
Стор. 291, 7: сияють—у Ш. обовязково скрізь: сіяють.
Стор. 291, 9: ховрашки, — так в К. 1860, так і в Чигир. К., хоча в останьому Ш. своєю рукою виправив на: хаврашки.
Стор. 291, 5 зн: зима — у Ш. скрізь тільки: зіма
Стор. 291, 4 зн: а той чи зостріне, — в Чиг. К. після „а той“ знак —.
