Стор. 149, 5 і 4 зн:
Скажи, коли знаєш!
Бо видає мене мати
(так і по инших Кобзарях), — Ш. поправив:
Бо ти знаєш!
Хоче дати мене мати…
Безперечно, цей варіант найкращий, — його й треба приймати, через це й не важно розвязувати питання про те, чи видає (як по всіх виданнях, крім Київських), чи віддає (як радить д. М. Кр—ський, та як стоїть. мабуть випадково, в Кпївськ. виданню р. 1899).
Стор. 150, 13: після минулося не (,), а — , як це і в Чигир. К. і в К. р. 1860 та Кожанч.
Стор. 151, 14: спасибіг, — у Ш. ніколи не стрічав я г на кінці, а тілько спасибі.
Стор. 151, 18 зн.: пішла, вмилась (так і скрізь), — Ш. попр. прийшла…
Стор. 151, 17—15:
Мов не своя стала;
Вдруге, втретє, та мов сонна,
В степу заспівала:
(так по всіх Кобзарях). В Чигир. К. другий рядок читається так: Побігла та й стала, — Ш. зразу був поправив його на: зареготалась, а тоді ще раз на: тихо усміхнулась. І зрештою увесь цей уступ, з дальшими додатками, виглядає у нього так:
Прийшла, вмилась, напилася,
Тихо усміхнулась;
Вдруге, втретє напилася
І не зоглянулась.
Полетіла, мов на крилах,
Серед степу пала —
Пала, стала, заплакала
І… і заспівала:
а далі, так як і в Кобзарях: „Плавай, плавай, лебедонько!“
Стор. 151, 10 зн.: тонка та висока — Шевч. попр. на: гнучка та висока.
