Семеренка[1]) [1860] поправляє на: ростило: „Се, здается мені, дає ліпше, і навіть єдино добре значінє“, — каже він. А нам воно зовсім не здається добре, а прямо таки неможливе. На се звернув увагу і д. М. Кр—ський, але він також, здається мені, помиляється, поясняючи, що: „остило“ — узято Шевченком з російського і значить: захололо. Остило у Ш. трапляється досить часто і значить тілько: надокучило, наїло:
„Нудно йому на чужині,
І добро остило“
[„Між скалами, неначе злодій“], „Хоч вам, знаю, і остило на кров та на сльози дивитися“ [Гайдамаки 1 вид. 1844 р. стр. 104], „Остило волочить кайдани“ [Заступила чорна хмара], „Мені сидіть уже остило“ [„Назар Стодоля“]. Так само і тут говориться про козацьку волю, що вона доти засівала трупом поле, поки ій не остило. А що б мало значити: поки не ростило — не можу зрозуміти, бо од рости—ростило не було б по українськи.
Ст. 11, 5: Лягла спочить [тоб-то та сама козацька воля], [а тим часом]
Виросла могила,
А над нею Орел чорний
Сторожем літає…
Шевченко в Чигир. Кобзарі не поправив цього великого О в слові орел, і здається мені, не без причини… Мені здається, що цей орел з великої букви має тут символичне значіння: що чи не мало воно часом значити: „двоголовий орел“, що літає сторожем над колишнім козацьким полем, засіяним козацьким трупом.
Ст. 11, 13: сльози за Вкраїну, — в Чигир. К. і в вид. Кожанчикова: за Украйну, а Львівське [р. 1867] уже має „Вкраїну“.
- ↑ Про ці записки д. Ю. Романчук, на мій запит до нього, в листі до мене од 24—VII 1906 пише ось що: „Тут [в Галичині] були в 60-х роках відписи недрукованних нецензурних поезій Шевченка, котрі поезії або частини їх друковалися в літературнім тиждневнику „Вечерниці“ [1862 і 1863] і в Львівскім виданю з р. 1867; де які відписи мав і я тай вписав їх до мого примірника Кобзаря з 1860 р. або до окремої книжочки; де який відпис і затратився у мене, але лишився в моій памяти, і я подав його до „Правди“ з 1873 р. [частна „Івана Гуса“. В. Д.]. Се все використане мною в моїм виданю з 1902 р.; не використав я лише значно відмінного та цікавого [в дійсности мало інтересного, бо це одна з переших редакцій, — В. Д.] тексту Неофітів“, поданного в „Вечерницях“ з 1863 р.“
