345, 18—16 зн.
—Я, пане, з Вільшани“.
— З вільшаної, де титаря
Пси замордували?
Ш. виправив був, бажаючи позбутися історичної помилки, на:
Із Млііва, пане.
Там титаря позавчора
Пси замордували.
345, 14: — „У Вільшаній“, — стоїть: у Млііві.
345, 12—10:
Дочку його коли знаєш.“
— „Дочку у Вільшаній?“
— „У титаря, коли знавав.“
Поправлено так:
Дочку його: чи не знавав?
Отамане-пане,
Пусти мене!!! Тай заплакав.
345, 8 зн.: Ледве вимовив Ярема, — в 1 вид. (і тілько там) стоїть: „Де ти, серце моє, де ти?!“
345, 7 зн.: Та й упав до долу, — в 1 в.: та й пада (тілько там).
345, 6 зн.: Еге! ось що! — в 1 в.: еге! знаю… (тілько там).
346, 2: Тряслося та мліло, — в 1 в.: затряслось (тілько там).
346, 3: добре, сину…, — в 1 в.: добре, хлопче (тілько там).
346, 4: на святеє діло, — 1 в.: аби щоб хотілось (тілько там).
346, 5: Ходім з нами, — 1 в.: хочеш з нами (тілько там).
346, 6—11 — цих рядків в 1 вид. немає зовсім, — зъявляються вони в вид. Семеренка.
346, 14: не найду Оксани, — Ш. попр. на: сироту Оксану.
346, 15: може її найдеш. — Ш. попр. „вирвеш“, але це було б до речі тоді, коли б Ш. був вставив ті 6 рядків, що добавив в Семер. виданнї.. — там справді Галайда говорить: „з пекла вирву, — і Залізняк мав би рацію одказати йому: „може й вирвеш.“ Далі, в Кобзарях стоїть в цьому рядку і дальше так: А як тебе зовуть? Я не знаю, — Шевч. поправив отак:
Може й вирвеш.
Ходім з нами!
Я все забуваю,
Як зовесся.
