Рабині божій —
Оттій самій,
471, 15. Що хилялась, — в Пражськ.: хилилась. В рук. Деп. Пол. виповнено ту недостачу, що по всіх „Кобзарях“ означено після хилялась знаками — — — , і читається так: Оттій самій, що хилялась.
471, 14: по шинках, по станах, — в рук. Деп. Пол.: по станях… Чи правильно прочитано, і чи тут справді має бути станї (конюшні), а далі (473, 8) вже стани [Аж трясуться стани від шопоту] — напевно не скажу. Очевидно тілько, що в останньому разі станї не може бути.
471, 5: І вільних розум окував, — в рук. Деп. Пол.: і вільний розум. Це, здається, буде справедливіще.
471, 2—1:
Просніться, чехи, змийте луду,
Розправте руки, будьте люде;
в Пражськ. так, тілько немає (як в „Правді“) слів: розправте руки, — а в коп. Жемчужникова стоїть так:
Розправте руки, змийте луду,
Проснітесь, Чехи.
Так воно і в рук. Департ. Пол., тілько: прокиньтесь, Чехи!
472, 2: в тіярах, — у Ш. та і в „Кобзарях“: тіарах.
472, 4: Мов у Москві Татари, — очевидно, тут недоставало 2-х складів (розмір тут скрізь 9-складовий). Д. М. К—ський здогадувався, що треба: які татари. Цей дефект поміг нам поправити рук. Деп. Пол., де стоїть: мов у Московії татари.
472, 12: святим положено конклавом, — в рук. Деп. П.: отим положено.
472, 15: після „за буллу вдвоє“ треба —
472, 11 зн.: — після слів: не дієш без вини нікому, — в рукоп. Л. Жемчужникова чимала вставка:
Молюся Господи помилуй!
Спаси ти нас, святая сило!
Зломи язик мій за хули
Та язви мира изціли:
Не дай згнущатися лукавим
І над Твоєю вічной славой,
Й над нами, простими людьми“.
