бі представити нинішної продукції без праці женщин. Чим краї є більше промислові, тим більша участь женщин. Женщини творять великі богацтва, доходячі річно до соток міліонів. В році 1869 в Австрії віддавало ся заробіткам 43.9 процент, а в році 1890 вже 44.5 процент.
В декотрих галузях промислу жінки становлять переважну більшість, так приміром в фабриках тютюну працює 88 процент. Австрійський уряд сховав в році 1905 до кишені понад 226 міліонів корон за тютюневі фабрикати, випродуковані переважно женщинами. В ткацькім промислі працює більша половина женщин, навіть праця дітий не рідкість. В фабриках паперу і в коронкарстві працюють майже виключно женщини. В домашній праці женщини займають пануюче становиско що до числа, бо великий процент женщин працює дома, щоби не оставити дітий без опіки.
Хто стає в обороні тих міліонів працюючих жінок? Хто хоронить їх перед визиском і голодовою смертию? В першій мірі соціялістичні заводові організації опікують ся працею женщин на рівні з працею мущин. Процент женщин, що належать до фахових союзів невеличкий, але женщини в власнім інтересі повинні належати до фахових союзів. Визиск жіночої праці доходить до крайности і голодова праця ввійшла в приповідку. За той сам час праці і за ту саму платню, женщина дістає половину тої плати, що мущина. Особливо в домовій праці мала плата. Женщини роблячі нитяні гузики, працюють по 11 годин денно, при помочи одного, або двох членів родини і не всилі заробити більше як 32 гелєри денно. Таке читаємо в справозданю промислового інспектора з Чехії, з року 1900. Не ліпше дієть ся в инших кра-
