ях австрійських; безграничний визиск товаришить праці женщин на кождім кроці.
Соціял-демократія домагаєть ся, щоби парлямент ухвалив мінімальну плату для женщин і мущин і щоби запевннив робітникам у підприємців, котрі виконують публичні роботи, добрі зарібки і короткий робочий день.
Грозьба браку праці, яка висить над головою кождої робітниці і робітника, дає можність підприємцям назначати таку нужденну плату. Для того мусимо домагати ся асекурації безробітних, яка є вже в Англії, щоби забеспечити робітників і робітниць перед голодовою смертію і охоронити перед визиском. Власне армія безробітних, то найліпший жар для підприємців і на тих виголоджених числять завсігди, що вони ще за тані гроші продадуть свою робочу силу. Як кожда працьовита робітниця і робітник будуть могти числити на певну державну запомогу, не продадуть ся підприємцеви заніщо і не відберуть хліба своїм братям і сестрам котрі ведуть боротьбу за людське житє.
Для робітників важно, в яких услівях вони мусять працювати і як довго триває робочий день. Фабричні закони мають велике значінє для жінок, що працюють при фабрикації тютюну, фосфору, олова і т. д. Др. Стефан Бавер виказує в своїм справозданю о промислі шкіддливім для здоровля, що у робітниць, занятих при фабрикації олова, на 100 случаїв тяжи, заходить 52.5 недородків. Так само робітниці в фабриках тютюну скидають дуже число і родять передвчасно, або мають не живі діти.
Жінки мусять домагати ся іменованя відповідного числа промислових інспекторок, котріби бодай два рази в році приходили до про-
