ні віри слова: “Пробудіть ся женщини”!, покликали тисячі жінок до боротьби за свободу. Як женщина мала право йти на ґільотину, повинна мати право вступати і на трибуну. Олімпія дійсно пішла на ґільотину: в році 1793 її страчено.
Англійчанка Марія Волстонкрафт видала в році 1793 твір під титулом: “Здобутє прав для женщин”, і та книжка ще нині по 119 літах ужиточна. З Амениканок Люкреція Мот і Лєді Стентон були перші між борцями за політичні права. В їх сліди вступають щораз то нові ряди женщин. В ріжних краях повстають численні жіночі організації, котрі мають одну ціль: здобутє політичних прав для женщин.
Боротьба, яку женщини ведуть з віковими пересудами і несправедливостію, не є тільки жіноча справа. Вона обходить цілий народ.
Чим більше жіноча праця визискувана, чим менше право боронить здоровля женщини, тим більші страти поносить народ.
Женщина, через котру відроджуєть ся народ мусить мати оборону перед визиском. Розвій народа залежить від розродної сили, але слабі і винищені працею женщини не можуть родити здорових і здібних до житя дітий.
Ми живемо в часі визвольної боротьби цілих рас, народів і кляс. Всюди чутний клич за свободою, за вільностію, за спромогу розвою всіх житєвих сил. Чи в тім загальнім стремліню до волі може бракувати женщин, яко пола? Чи найгірше сковані пересудами, найбільше легковажені женщини можуть довше жити в ярмі о-
