ти (в 1036 році) Мстислав жив у миру з братом. Літописець каже, що з часу замирення їх між собою „преста усобиця и мятежъи бысть тишина велика въ земли Руской“. Брати разом ходили на ляхів, одвоювали в них частину галицької землі, побрали багато людей у полон, привели бранців до себе й оселили їх на Україні по-над річкою Росю в теперішній Київщині. Мстислав не мав дітей і по його смерти Сіверщина знову одійшла до Ярослава. Не задовго до смерти Мстислав заложив у Чернігові велику камяну церкву в честь св. Спаса, але не встиг її докінчити за життя. Коли він помер, то мури було виведено доти, доки можна досягти рукою, сидячи на коні — так росказує про це літописець. Мстислава поховали в цьому храмі.
Опанувавши Сіверщиною знову, Ярослав пильно дбав за неї і в році 1044 заложив на березі Десни город Новгород-Сіверський, який скоро зробився другим по значінню містом на Сіверщині після Чернігова. В 1054 році Ярослав помер і поділив свою велику державу між синами. Сіверщина досталась Святославу Ярославовичу. До його князівства одійшли крім Сіверщини ще землі Вятичів, Радимичів і князівство Муромо-Рязанське. За те південна частина Сіверщини — землі по-над-Сулою — одійшла до другого Ярославовича — до Всеволода і склала з себе окреме князівство Переяславське. Це забезпечило Сіверщині на якийсь час спокій од південних кочовників — печенігів і половців, яких мусіли стримувати переяславці. Половці коло того часу насунули великими ордами в наші степи і скоро вся Україна почала зазнавати од їх багато лиха. Вони помалу одрізали Тмута-
