написано, що належність до якої церкви не має ваги на громадське чи державне право людини.
Отже хто би став докоряти чи радикалам, чи кому іншому, його думками про віру, той тілько піднимає шкідливу колотнечу межи людьми, заборонену навіть законами. Розумієть ся, кождий може стояти за свою віру, змагати словом чи письмом перетягати до неї людей, але се він повинен робити осібно від громадських справ і зборів, на котрих можна говорити тілько про справи спільні для людей усяких думок про віру, то є про справи свіцькі: податки, військо, дороги, господарство і т. д.
В більше просвічених сторонах так роблять навіть найгорячійші прихильники церковних думок. Се тілько у нас непросвічені попи думають, що вони мусять опирати ся радикалам, а в других сторонах то до радикалів належать і попи і навіть єпископи римської церкви і виступають за радикальними думками про громадські справи спільно з протестантами і навіть людьми, котрі не хотять належати нї до якої церкви. Так в Ірляндії є велике радикальне Товариство земельне, котре змагає до того, щоби уся земля належала до хлїборобів, і в тім товаристві беруть участь латинські попи поруч із протестантами. Так у Швайцарії є Робітницька Спілка, до котрої належать робітники всеї держави, латиняне, протестанти й безцерковники. Спілка та прямує до такого упорядкованя фабрик, якого бажають соціялїсти. Недавно в швайцарській державній раді було
