кладно знають, з чого вони і чим їх лічити. Так воно робить ся і з другими справами, в котрих учені люде не складають ся на примусові думки, хоч би ті думки виходили і з церковних книг, а вільним розумом і пробою доходять до правди, котра обертаєть ся на користь людям.
А до того треба знати, що думки людей про віру власне не мусять належати до громадських справ. Громада не може домагати ся, щоб усї люде мали однакові думки про віру. Тепер навіть у нас нема такого села, деб не було ріжновірцїв: християн ріжних обрядів, або й жидів. А коли поглянемо на ширший світ, то побачимо, що ріжновірства там ще більше: в однім нашім народї, украінськім, є і так звані католики восточного обряду, і католики латинського обряду, і люде греко-восточної церкви, от як на Буковинї, де ту церкву звуть волоською, та в російській Українї; а окрім того є серед Українцїв і так звані протестанти — що обходять ся без попів, от як деякі на угорській Руси, або в російській Українї братчики, котрих там начальство зве штундарями. Окрім того скрізь і в нашій землї є жиди, а по ширшім світї магометане і люде других церков та вір.
Колись то і найрозумнїйші люде думали, що треба добиватись до того, щоб усї люде мали однакову віру, а для того треба карати і нищити тих, що мають не такі думки про віру, яких держить ся громада та її попи. Ось старі жидівські попи напр. поклали були закон, щоб усякого
