пець мусить бути делікатный и досыть стрункій, а такій якъ-разъ надає ся до тѣсныхъ комино̂въ и каголъ.
Коминарь уво̂йшовъ до дому, казавъ оповѣстити панамъ директорамъ о своѣмъ приходѣ, заявивъ имъ, що потребує ученика до поважного интересу коминарства, и предложивъ, чи бы єму не о̂дступили того хлопця, про котрого стоить въ оповѣстцѣ.
Та пану Ляймбкінови не подобалось се ремѣсло, а й другій панъ покликавъ ся на примѣры, що хлопцѣ задушували ся въ коминахъ.
— Е, то стало ся лишь длятого, — сказавъ Ґамфільдъ, — бо солома, яку запалили, мусѣла бути вохка. Хлопцѣ, панове, уперти̂ и лѣнюхи; добрый огонь розвеселяє ихъ и не дає въ коминѣ заснути, або будить ихъ, коли заснули....
Панови въ бѣло̂й камізоли подобалось се поясненье, але панъ Ляймкінъ мавъ ще бо̂льше замѣто̂въ. Мѣжь тымъ директоры стали нараджувати ся, по тихо, такъ що коминарь зачувавъ лише урывчасто слова: „ощадно̂сть“, „выдатокъ“… Наконець заявили коминареви, що на єго предложенье не можуть згодити ся.
Панъ Ґамфільдъ не хотѣвъ заходити въ довги̂ переговоры. Панове були бы допытувались, а при то̂мъ легко зновъ могла зо̂йти бесѣда на те, що вже три чи чотири хлопцѣ, якъ єму закидувано, у него въ ремѣслѣ погибли. Отже лагодивъ ся вже о̂дходити.
— Такъ, панове, не даете таки того хлопця до мене? — запытавъ о̂нъ ще разъ, задержавшись при дверехъ.
Одповѣли єму, що коминарство — ремѣсло нездале и о̂нъ бодай не доставъ бы цѣлои нагороды, яку назначено. Тогдѣ Ґамфільдъ почавъ торгъ, спустивъ десять, потому зновъ десять шіллінґо̂въ, — нарештѣ добито тор-