якихъ вы певно вчисляєте мого дядька, то и мабуть нѣчо таке не станесь, щобы я потребувавъ черезъ те спѣшити ся.
— Але-жь зъ васъ смѣшный дивакъ! — сказавъ докторъ. — А тимъ тымчасомъ приятелѣ передъ Ро̂здвомъ выберуть васъ певно въ парляментъ, бо ваша часта змѣна постановъ и волѣ єсть зовсѣмъ незлымъ приготовленьемъ до публичного житя. Добре приготовленье нѣколи не зашкодить, чи розходить ся о посады, чи о почестни̂ пугарѣ, чи о нагороду на перегонахъ.
Гаррі Мелі принявъ такій видъ лиця, якъ бы бувъ певный, що легко може збити гадку доктора, але вдоволивъ ся лише словами; „Побачимо“ и такъ о то̂мъ розмова урвалась.
Небавомъ пото̂мъ заѣхавъ почтовый во̂зъ, Джайльсъ позносивъ клунки, а Льосбернъ дуже живо наглядавъ, щобы все було готове до подорожи.
— Щось тобѣ скажу, Оліверъ, — о̂до̂звавъ ся Гаррі Мелі тихо.
Оліверъ зблизивъ ся до о̂кна, при котро̂мъ о̂нъ стоявъ, дуже здивованый, що Гаррі заразомъ и такій тихій и сумный и неспоко̂йный.
— Ты вмѣєшь добре писати? — спытавъ Мелі, поклавши руку на єго рамя.
— Незле, — о̂дповѣвъ Оліверъ.
— Я може не такъ скоро верну до дому, тому пиши ты менѣ що понедѣлка. Будешь писати?
— Дуже радо, пане! — о̂дповѣвъ Оліверъ, незмѣрно вдоволеный сею просьбою.
— Напиши ты менѣ, якъ — якъ веде ся моѣй матери, паннѣ Мелі, куды ходите на прохо̂дъ, о чо̂мъ говорите, чи здорови̂ и щасливи̂. Розумѣєшь?
— Зовсѣмъ добре, пане.